Гарбуз не лише смачний та поживний, він ще й лікує від багатьох хвороб. Його рекомендують до вживання всім людям, незалежно від віку, статі та стану здоров’я.
У м’якоті багато вітаміну D, який посилює життєздатність і прискорює ріст дітей; солей заліза та фосфору, які потрібні для кровотворення. Вона містить каротин, вітаміни групи В, С, РР, пектин, який сприяє виведенню холестерину з організму. Розтертою м’якоттю гарбуза лікують екземи, опіки, висипання, прикладаючи її до ураженої шкіри. Корисна вона і за атеросклерозу, недокрів’я, виснаження організму. Зварену з медом м’якоть вживають у разі хвороб сечового міхура, печінки, нирок, серцево-судинних захворювань. Сирий, печений та варений гарбуз використовують як дієтичний продукт. До того ж м’якоть гарбуза є протиблювотним засобом під час вагітності. Хороший ефект спостерігається і в лікуванні цим овочем захворювань органів травлення. У разі запалення та цирозу печінки, хронічного гепатиту й печінкових набряків поряд із сирою м’якоттю хворим показані гарбузові каші з рисом, пшоном чи манкою. Крім того, гарбузова каша сприяє зниженню температури тіла за бронхіту, корисна в разі пієлонефриту, гострих і хронічних циститів, уратних каменів, а також цукрового діабету та подагри. Гарбузовий сік або сиру м’якоть вживають за кашлю, туберкульозу, для профілактики карієсу. Свіжий сік гарбуза рекомендують приймати по півсклянки на день. Він поліпшує роботу травного тракту, допомагає в разі каменів у нирках і сечовому міхурі, підвищує рівень гемоглобіну в крові, виводить з організму «поганий» холестерин і зміцнює серцево-судинну систему. Чоловікам, які страждають від запалення передміхурової залози, народна медицина радить випивати по склянці гарбузового соку протягом 2-3 тижнів. Корисний гарбуз і своєю кровотворною функцією. Людям, які перенесли інфекційне захворювання або хірургічну операцію, рекомендується їсти варений гарбуз кілька разів на день. Харчування з переважанням у дієті гарбуза допомагає за ожиріння. Отакий він, гарбуз, – господар українських городів.
За колітів, що супроводжуються закрепами, а також у разі нудоти на ніч слід випивати по півсклянки гарбузового соку. Для прискорення дозрівання фурункулів, абсцесів і ячменів – на хворе місце накладають тонкі скибочки сирого гарбуза. Свіжу м’якоть гарбуза прикладають до уражених місць за екземи, опіків, висипань і прищів. Вона також прискорює дозрівання фурункулів і гнійників. Людям, яким доводиться багато стояти протягом дня, увечері рекомендують прикладати гарбузову м’якоть до ступень для зняття болю та втоми. За хвороб нирок і сечового міхура з гарбузового та конопляного насіння готують «молочко»: по 1 склянці кожного насіння розтерти в керамічному посуді, поступово підливаючи окріп (3 склянки), потім перецідити, відтиснути залишок. Отримане «молочко» випити протягом дня. Цей засіб особливо показаний тоді, коли сеча містить кров або коли сечовипускання затримується через спазми. «Молочко» можна приймати з крутою несолоною гречаною кашею, підсолодивши її цукром або медом. Для зміцнення мускулатури сечового міхура та нормалізації його функцій рекомендують щодня з’їдати по 2-3 ст. л. очищеного гарбузового насіння. Як сечогінний та жовчогінний засіб їдять сирий (по півкілограма на день), варений або печений (по 1,5-2 кг на день) гарбуз. У разі пієлонефритів, гострих і хронічних циститів і деяких форм уретритів вживають двічі на день по 50 г гарбузової каші.
Тибетська народна медицина використовує гарбуз у лікувальному харчуванні у разі захворювань печінки, нирок, серця, гастритів з підвищеною кислотністю, а також виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки: 15-20 г дрібно нарізаних плодоніжок і 2 г прополісу варити 15 хвилин у двох склянках води – доза на день. Анемія: 4-5 разів на день з’їдати по 120-150 г вареного гарбуза. Безсоння: перед сном випивати 100 мл відвару гарбуза з медом. Мед кладуть за смаком. Відвар: 150-200 г дрібно нарізаної м’якоті залити 0,5 л води та кип’ятити 10 хв., настояти 30 хв., процідити. Як снодійне та заспокійливе можна пити й сік гарбуза: по півсклянки. У разі гіпертрофії передміхурової залози (простатит) пити 3-4 рази на день по 1 склянці гарбузового соку. А також з’їдати по 2-3 ст. л. обчищеного гарбузового насіння. За цієї проблеми можна також робити клізми з відвару гарбуза або мікроклізми з гарбузової олії чи ставити свічки з очищеного й подрібненого на млинку для кави насіння, змішаного з вершковим маслом (1:1). Коли болять зуби – закапувати в ніс по 4-5 крапель свіжого соку гарбуза. Від карієсу вживають по 500-600 г гарбуза на день, що забезпечує добову потребу організму у фторі. Також влітку корисно з’їдати по 3-4 квітки гарбуза разом з пилком.
У разі запалення кишківника та закрепів вживати в їжу побільше гарбуза. За відкладення солей 1 ст. л. сухих подрібнених гарбузових стебел залити 1 склянкою окропу, кип’ятити 10-15 хв., настояти в теплому місці 40 хв. Пити тричі на день по 2 ст. л. за 20 хв. до їди. Відвар зберігати в холодильнику. Але краще готувати щоразу свіжий. У разі захворювань печінки і нирок п’ють свіжий сік гарбуза по 1 склянці на день натщесерце. Можна розділити цю дозу на три частини, випиваючи її за півгодини до їди. В деяких джерелах – по 1 склянці соку тричі на день за півгодини до їди.
Лілія ЛУКАШ